Академія адвокатури України

home

home

home

home

Статті

Практичне навчання студентів – визначальна складова високої якості освіти

Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.

Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».

Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.

...

читати далі...




Навіщо нам студенти?

Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.

...

читати далі...




Будьте з нами!

Посилання

Міністерство освіти і науки України


Паспорти спеціальностей

П А С П О Р Т
спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

 

І. Формула спеціальності

Спеціальність 12.00.08 включає галузі юридичних наук, які досліджують кримінально-правові та кримінально-виконавчі відносини; норми кримінального та кримінально-виконавчого права, що їх регулюють; кримінальний та кримінально-виконавчий закони; злочин, кримінальну відповідальність та покарання; злочинність та віктимізацію, їх детермінанти та заходи запобігання; жертв злочину та особистість злочинця, а також наукознавчі проблеми наук, що включені до цієї спеціальності.

II. Напрями досліджень:

2.1. В галузі науки кримінального права:
предмет науки кримінального права та методи дослідження кримінально-правових явищ; ефективність науки кримінального права; наступність та перспективи розвитку науки кримінального права; напрямки (школи) в науці кримінального права, їх окремі представники; єдність та системність науки кримінального права; сучасна кримінально-правова доктрина, тенденції розвитку науки кримінального права; взаємозв’язок цієї науки із філософією та іншими науками; зарубіжна наука кримінального права;
вчення про кримінальне право: соціальне призначення кримінального права; генеза кримінального права, тенденції та прогнозування його подальшого розвитку; вплив конституції, галузей публічного та приватного права, політичних, релігійних та моральних норм на кримінальне право; можливості кримінального права в сфері протидії злочинності та його вплив на стан сучасної злочинності; права і свободи людини і громадянина та кримінальне право; кримінальне право і кримінально-правова політика; інструментальне значення кримінального права; кримінальне право в системі національного права; предмет і метод кримінального права як галузі публічного права; система кримінального права; принципи кримінального права; джерела кримінального права; кримінально-правова норма, її поняття, види та структура;
вчення про кримінальний закон: поняття та призначення кримінального закону, його соціальна та кримінологічна обумовленість; системність та якість кримінального закону, закономірності і тенденції його розвитку та удосконалення; застосування кримінального закону та його ефективність; межі чинності та дії кримінального закону; термінологія кримінального закону; тлумачення кримінального закону; місце кримінального закону в системі національного законодавства;
вчення про злочин: визначення злочину та відмежування його від незлочинної поведінки; межі криміналізації та декриміналізації; підстава кримінальної відповідальності та її диференціація; склад злочину, його окремі елементи та ознаки; проблема суб’єкта злочину; стадії вчинення злочину; закінчений та незакінчений злочин; співучасть у злочині; множинність злочинів; обставини, що виключають злочинність діяння;
вчення про покарання: покарання та його мета; система та види покарань; караність злочинів; інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину; еволюція кримінальних покарань; проблеми призначення покарання; ефективність застосування покарання; судимість;
вчення про альтернативні засоби реагування на злочин: звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання; альтернативні кримінально-правові засоби реагування на злочин; примусові заходи медичного та виховного характеру; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх;
вчення про кримінальну відповідальність за окремі види та групи злочинів: кримінальне право та «нова злочинність» (організована, транснаціональна, терористична, комп’ютерна; злочинність у сфері господарської діяльності, засобів масової комунікації, довкілля, технологічної безпеки, незаконного обігу зброї та наркотичних засобів, «відмивання грошей»; злочини проти миру та безпеки людства тощо); кваліфікація злочинів; значення судової практики для визначення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів;
вчення про співвідношення кримінального законодавства України із зарубіжним кримінальним законодавством: національне кримінальне законодавство та сучасні процеси європеїзації та глобалізації; можливості та умови уніфікації, рецепції, адаптації та гармонізації кримінального законодавства України із кримінальним законодавством Європейського Союзу та іншим регіональним законодавством; імплементація положень міжнародних договорів до національного кримінального законодавства; компаративістські дослідження в науці кримінального права.

2.2. В галузі кримінології:
предмет кримінології; історія розвитку кримінології; розвиток кримінологічної науки в Україні; сучасна кримінологічна наука, проблеми її розвитку; функції кримінологічної науки; методологія, методики та техніка кримінологічних досліджень; кримінологічна інформація; проблеми комп’ютеризації та стандартизації кримінологічних досліджень; порівняльна кримінологія; міжнародне співробітництво в сфері кримінологічної науки;
злочини як соціальне явище; злочинність; теоретичні уявлення про злочинність: історичний екскурс, сучасний погляд, порівняльний огляд зарубіжних теорій; стан, тенденції та закономірності злочинності в Україні; регіональні (територіальні) особливості злочинності в Україні; кримінологічна характеристика та структуризація злочинності; соціологія злочинності; злочинність у різних народів; засади державного та громадського контролю за злочинністю;
причини та умови злочинності; сучасна теорія причин і умов (факторів, детермінант) злочинності; чинники (економічні, соціальні, моральні, психологічні та інші) впливу на злочинність; детермінація окремих видів злочинів; кримінологічна ситуація; кримінальна субкультура; причини конкретного злочину;
особистість злочинця та злочинна поведінка; криміналізація особистості; типологія особистості злочинця; механізм та прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; вплив соціальних та особистих девіацій (алкоголізм, наркоманія, аномалії психіки тощо) на формування особистості злочинця; соціальне та біологічне в особистості злочинця; кримінологічна характеристика особистості злочинця загалом та за окремими видами злочинів;
кримінологічна віктимологія; її предмет, завдання та функції; жертва злочину в теорії кримінологічної віктимології; детермінація віктимної поведінки; механізм індивідуальної віктимної поведінки; віктимна ситуація; віктимологічна профілактика та поводження з потерпілими;
запобігання злочинності та її основні стратегії, кримінологічна політика держави; загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання злочинам; кримінологічне планування запобігання злочинності; запобігання організованій, професійній, рецидивній та іншим видам злочинності; нормативно – правове забезпечення запобігання злочинності; міжнародне співробітництво у сфері запобігання окремим видам злочинності;
організована, професійна, рецидивна та насильницька злочинність; злочинність неповнолітніх, молоді, жінок, військовослужбовців та інших категорій осіб; політична злочинність; тероризм; корупційна злочинність; злочинність у різних сферах господарства, управління, у сімейно-побутовій сфері; транснаціональна злочинність; торгівля людьми; нелегальна міграція і злочинність; злочинні посягання на авторські права тощо.

2.3. В галузі науки кримінально-виконавчого права:
наука кримінально-виконавчого права, її предмет та методи дослідження; завдання та напрямки (школи) в науці кримінально-виконавчого права, їх окремі представники; єдність та системність науки кримінально-виконавчого права; зв’язок науки кримінально-виконавчого права з іншими науками; зарубіжна наука кримінально-виконавчого права;
кримінально – виконавче право; предмет та метод, функції та принципи кримінально-виконавчого права; наступність та перспективи розвитку кримінально-виконавчого права;
кримінально-виконавче законодавство; мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства та їх співвідношення з цілями покарання; сучасне кримінально-виконавче законодавство, еволюція його розвитку та удосконалення в умовах європеїзації та імплементації міжнародних договорів до національного законодавства;
державна політика у сфері виконання покарань; виконання покарання як стадія кримінальної відповідальності; міжнародні стандарти поводження із засудженими та їх втілення у практику виконання покарань; виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; особливості виконання покарань у вигляді арешту та тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; права людини і громадянина та практика виконання покарань; правовий статус засуджених;
кримінально - виконавча характеристика окремих видів покарань; особливості правового регулювання порядку виконання окремих видів покарань; особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених; ефективність виконання покарань; порядок звільнення від відбування покарання; проблеми соціальної реабілітації осіб, які відбули кримінальне покарання;
система установ та органів, що виконують покарання та їх функції, призначення, задачі, види; сутність, зміст, організація та управління процесом виконання / відбування покарань; особливості діяльності окремих підрозділів державної кримінально-виконавчої служби; соціально-правове призначення, підстави та принципи утримання під вартою підозрюваних і обвинувачених у вчиненні злочину;застосування засобів безпеки; контроль за діяльністю органів та установ, що виконують покарання; участь громадськості в діяльності органів та установ, що виконують покарання;
кримінально - виконавче законодавство зарубіжних країн, європейський пенітенціарний досвід в сфері забезпечення прав засуджених; порівняльні дослідження в галузі кримінально-виконавчого права.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені:

Юридичні науки

 

П А С П О Р Т
спеціальності 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

І. Формула спеціальності:

Спеціальність 12.00.09 включає юридичні науки, які досліджують кримінально-процесуальні відносини і кримінально-процесуальну діяльність та їх зміст; кримінально-процесуальне право та законодавство; закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів; прийоми методи, та засоби розкриття, розслідування, судового розгляду та запобігання злочинів; використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві та провадження експертних досліджень.

ІІ. Напрями досліджень:

2.1. В галузі кримінального процесу:

суспільно-політичне призначення кримінально-процесуального права; основні форми діяльності у боротьбі зі злочинністю; кримінально-процесуальні функції, їх система та класифікація; моральні основи кримінально-процесуальної діяльності; джерела кримінально-процесуального права; кримінально-процесуальне право в системі галузей національного права; завдання кримінального процесу; зміст процесуальних гарантій; система принципів кримінального процесу та їх нормативний зміст;
поняття кримінально-процесуального права і законодавства; предмет і методи кримінально-процесуального права;норми кримінально-процесуального права та їх тлумачення; межі дії кримінально-процесуального закону;
предмет та метод науки кримінального процесу; перспективи розвитку кримінально-процесуальної науки; кримінальний процес та правосуддя, їх співвідношення; співвідношення кримінального процесу з іншими юридичними науками;
поняття суб’єктів кримінального процесу; органи, які ведуть кримінальний процес, та його учасники; докази і доказування у кримінальному процесі; види доказів;
стадії кримінального процесу; порушення кримінальної справи; досудове розслідування; слідчі дії; притягнення як обвинуваченого; кримінально-процесуальний примус; запобіжні заходи; зупинення і закінчення досудового слідства; попередній розгляд справи суддею; судовий розгляд; судові акти у кримінальному процесі;
провадження щодо перевірки вироків, постанов та ухвал суду; провадження в апеляційній та касаційній інстанціях; виконання вироку; перегляд судових рішень в порядку виключного провадження; підстави і процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру; особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх; спрощені форми провадження у кримінальних справах;
міжнародні стандарти у кримінальному процесі; співвідношення національного кримінально-процесуального законодавства і зарубіжного; гармонізація кримінально-процесуального права з міжнародними договорами у сфері кримінального судочинства; проблеми імплементації міжнародних договорів до національного законодавства; проблеми захисту прав людини в кримінальному судочинстві; альтернативні механізми вирішення кримінально-правових конфліктів.

2.2. В галузі криміналістики:

предмет, об’єкти та система криміналістики; закономірності, що вивчає наука; принципи і закони розвитку криміналістики; методологічні основи та система методів криміналістики, її природа та місце в системі наукового знання; тенденції розвитку криміналістичних знань, історія криміналістики;
зміст і структура загальної теорії криміналістики: наукові основи криміналістичної ідентифікації, діагностики та прогнозування; поняття та зміст окремих криміналістичних теорій та вчень;
наукові основи криміналістичної техніки; правові підстави застосування науково-технічних засобів у боротьбі зі злочинністю: використання сучасних інформаційних технологій в слідчій та судовій діяльності; галузі криміналістичної техніки та їх зміст; науково-технічне оснащення органів досудового слідства та судів; форми, методи та засоби фіксації доказової інформації;
криміналістична тактика і сфери застосування її положень; предмет і структура складових криміналістичної тактики; криміналістичні версії та планування розслідування; проблема прийняття тактичного рішення і тактичний ризик; тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики; ситуаційна обумовленість тактичних прийомів; тактика процесуальної дії; тактичні прийоми окремих слідчих дій; тактичні комбінації (системи прийомів) та тактичні операції, їх види і особливості застосування;
поняття криміналістичної методики; структура і види окремих криміналістичних методик: принципи формування видових і міжвидових окремих криміналістичних методик; проблема створення методик (мікрометодик) розслідування нових видів злочинів у сфері економіки та тяжких насильницьких злочинів.

2.3. В галузі судової експертизи:
концептуальні основи судової експертизи: загальна теорія судової експертизи; експертна діяльність і сучасні можливості судових експертиз; система експертного забезпечення правосуддя; нормативно-правове регулювання судово-експертної діяльності; судово-експертні установи та відомчі служби; статус судового експерта; проблема нетрадиційних судових експертиз в Україні;
види судових експертиз та проблема їх класифікації; система криміналістичних експертиз; провадження судової експертизи на досудовому слідстві та в суді; роль судових експертиз в розкритті та розслідуванні злочинів; висновок експерта та його оцінка; достовірність експертних досліджень;
експертні методики та експертні технології в судово-експертній діяльності; проблема „стандартизації” та „сертифікації” експертних методик; методи судово-експертного дослідження; роль методики дослідження в судовій експертизі.

2.4. В галузі оперативно-розшукової діяльності:
наука оперативно-розшукової діяльності, її предмет та методи дослідження; стан та перспективи її розвитку; взаємозв’язок науки оперативно-розшукової діяльності з іншими юридичними та неюридичними науками;
державна політика в галузі здійснення оперативно-розшукової діяльності; правові основи здійснення негласної діяльності суб’єктами оперативно-розшукової діяльності, застосування ними оперативних та оперативно-технічних засобів в боротьбі із злочинністю; правові підстави обмеження конституційних прав і основоположних свобод людини і громадянина, недоторканості житла, таємниці листування, телефонних розмов та інших прав і свобод; правові та інші гарантії захисту прав і свобод особи, відносно якої здійснюється оперативно-розшукова діяльність; взаємозв’язок оперативно-розшукової діяльності з іншими формами державної правоохоронної діяльності; законодавство, що регламентує оперативно-розшукову діяльність; шляхи та напрями удосконалення чинного оперативно-розшукового законодавства;
стратегія і тактика роботи з негласними співробітниками; дотримання конфіденційності при отриманні негласної інформації, проблеми її реалізації в кримінальному судочинстві; конспірація оперативно-розшукових заходів, легендування оперативних комбінацій із врахуванням оперативної обстановки і ситуації;
негласна робота відповідно до завдань, функцій і компетенції оперативних підрозділів, напрямів правоохоронної діяльності; правовий порядок і тактика проникнення негласних працівників у злочинне середовище; застосування інститутів звільнення негласних працівників від відповідальності за вчинення певних злочинів, а також виключення їх кримінальної відповідальності згідно з обставинами, що виключають злочинність діяння;
правовий порядок провадження оперативних розробок осіб, підозрюваних у підготовці чи вчиненні злочину; пошук і документування діяльності осіб, які вчиняють злочини, розшук осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбуття кримінального покарання, розшук безвісти пропалих громадян; оперативна розробка осіб, відносно яких розслідується кримінальна справа;
реалізація негласно отриманої інформації в кримінальному судочинстві; форми; принципи і підстави взаємодії слідчого, прокуратури і суду з оперативними підрозділами; інформаційне забезпечення оперативних розробок; використання спеціальних автоматизованих банків даних оперативно-розшукового призначення;
оперативно-розшукова діяльність спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю; тактика запобігання і розкриття бандитизму, терористичних актів, вбивств на замовлення, нелегальної торгівлі зброєю та інших тяжких злочинів; правові та організаційні основи залучення до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань; взаємодія оперативних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю з державними органами, що мають контрольні повноваження;
правові підстави, порядок обліку і використання негласної інформації про події, факти та осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності; проблеми використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю;
наукове та практичне вирішення завдань взаємодії оперативних підрозділів з Інтерполом; взаємодія з міжнародними правоохоронними органами та організаціями при розшуку викраденого автотранспорту, боротьби з торгівлею людьми, відмиванням „брудних” грошей, фальшуванням іноземної валюти; вдосконалення правових підстав і механізму виконання оперативно-розшукових завдань на міжнародному рівні діяльності спеціальних оперативних підрозділів;
прокурорський нагляд за дотриманням законності заведення, провадження і закриття оперативно-розшукових справ; межі прокурорського нагляду за законністю роботи з негласними співробітниками, тактикою їх вводу в оперативну розробку і виводу з неї; форми участі прокурора при проведенні оперативних закупок, контрольованих поставок, виняткових і тимчасових заходів, що можуть порушувати права і свободи людини, їх конституційні гарантії; режим таємності та конспірації при взаємодії з судом і прокурором.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені.

Юридичні науки

 

П А С П О Р Т
спеціальності 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

І. Формула спеціальності

Дослідження правової природи судової влади, проблем розвитку законодавства щодо завдань і структури судової системи, правового статусу суддів та органів, що складають інфраструктуру судової влади, правового статусу прокуратури і прокурорів, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, Управління державної охорони, органів охорони державного кордону, податкової міліції, їх службових осіб, а також адвокатури та інших правозахисних об'єднань.

ІІ. Напрями досліджень

Проблеми наукових досліджень у сферах організації та функціонування судової влади, прокуратури та інших правоохоронних органів і правозахисних об’єднань.
Природа, ознаки, функції судової влади в Україні. Місце судів у державному механізмі, їх взаємозв'язок з іншими гілками і органами державної влади. Конституційні засади судоустрою і судочинства.
Система і структура судів загальної юрисдикції, компетенція
судів. Правовий статус місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України. Шляхи вдосконалення судової системи України у межах судово-правової реформи, забезпечення доступності правосуддя. Розвиток спеціалізації судів.
Засоби удосконалення статусу суддів, добору кадрів на суддівські посади, зміцнення гарантій незалежності суддів та посилення їх відповідальності за додержання прав учасників судового розгляду та інтересів держави і суспільства. Організація підготовки професійних суддів.
Правовий статус органів, що складають інфраструктуру судової влади.
Шляхи удосконалення правового статусу Вищої ради юстиції, кваліфікаційних комісій суддів, органів судового адміністрування та організаційного забезпечення діяльності судів.
Роль суддівського самоврядування і його органів в регулюванні діяльності судів і захисті професійних прав суддів.
Місце прокуратури у державному механізмі, проблеми удосконалення її функцій і повноважень.
Правові проблеми організації і управління в діяльності органів прокуратури, демократизації внутрішньослужбових відносин у прокуратурі.
Правовий статус Генерального прокурора України та його заступників і проблеми його удосконалення на конституційному і законодавчому рівні.
Шляхи удосконалення правових та інших гарантій незалежного виконання прокурорами їх обов’язків.
Роль, завдання і проблеми удосконалення правового регулювання діяльності адвокатури України. Форми організації діяльності адвокатури, адвокатське самоврядування.
Форми участі адвокатів у наданні правової допомоги населенню. Участь адвокатів у різних видах судового процесу.
Проблеми правового регулювання та підвищення ефективності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції, Управління державної охорони, органів охорони державного кордону.
Правовий статус громадських правозахисних об’єднань, громадських формувань по охороні громадського порядку і державного кордону, приватних детективних та охоронних структур.
Шляхи підвищення рівня професійної етики суддів, адвокатів і співробітників правоохоронних органів.
Порівняльний аналіз законодавства про судоустрій, прокуратуру та інші правоохоронні органи і правозахисні інституції України та інших держав.
Проблеми розвитку цих інститутів у світлі євроінтеграційних прагнень України.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені

Юридичні науки