Академія адвокатури України

home

home

home

home

Статті

Практичне навчання студентів – визначальна складова високої якості освіти

Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.

Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».

Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.

...

читати далі...




Навіщо нам студенти?

Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.

...

читати далі...




Будьте з нами!

Посилання

Міністерство освіти і науки України


Новини

05|11|2012

Навіщо нам студенти?



 

 

В.І.Гончаренко, доктор юридичних наук, професор,
Академік Національної академії правових наук України,
Заслужений діяч науки і техніки України,
завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики
Академії адвокатури України


Навіщо нам студенти?

Ad cogitandum et agendum homo natus est
(Людина народжена для мислення і діяльності)

 

Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.

В зв'язку з цим корисно підкреслити, що від кількості і, головне, якості студентського прошарку визначальним чином залежить існування і розвиток усього суспільства, бо саме інтелект створює усі блага і основи всього, робить націю вільною, незалежною і успішною. Тому без вищої школи і студентства неможливо забезпечити в майбутньому мислення і діяльність, а за великим рахунком – прогрес. Таким чином, об'єктивне і зумовлене завдання молодої радикальної порості суспільства полягає в підживленні і накопиченні, а потім і в ефективній реалізації її могутнього інтелектуального потенціалу.

Стає очевидним, що відповідь на в міру провокаційне моє запитання має бути чіткою і однозначною: студенти нам потрібні як  бажані фахівці для усіх сфер розвитку суспільства. Це твердження має бути каноном державної політики на усі часи. Проте тут виникає з неминучістю не менш важливе запитання, а якими мають бути ці «бажані фахівці» з точки зору їх якостей і спрямувань в узагальненому вигляді? Відповідь на це запитання і складає головну ідею мого есе. Спробуємо  дати соціально-психологічну характеристику студента (майбутнього фахівця) взагалі і сучасного – особливо. Вимоги до названих осіб повинні викликати необхідність виховання таких приблизно якостей як:

 

(α) Широта, глибина, самостійність і критичність мислення.

Цю якість  можна зосередити в одному понятті – свобода мислення, вільність оперування могутнім апаратом пізнання.

Широта – легкий, без особливих зусиль перехід від однієї теми до іншої, розуміння усіх гуманітарних, природничих і технічних проблем сучасності, зрозуміло, не однаковою мірою.

Глибина – саме слово свідчить про досконалість, професіоналізм знань. Проте досконало усього знати принципово неможливо. Глибина ж мислення забезпечується видатними знаннями в сфері застосування даних конкретної науки, дуже ґрунтовними знаннями в суміжних і деяких інших областях (наприклад, для інженера – в літературі, іноземній мові), а також опосередкованою можливістю залучення для вирішення окремих питань в конкретних випадках життя фахівців і експертів за умови глибокого знання наукової або технічної компетенції запрошуваних осіб.

Самостійність – це утворення переконань шляхом власного осмислення фактів і їх аналізу; висновки і рішення формуються в результаті зіставлення власних спостережень, відчуттів, досвіду з канонами, доктринами, досвідом, думками і пропозиціями інших осіб. Це не означає, що фахівець не може наслідувати шаблони і стереотипи, не може підпадати під вплив, не може за певних обставин із-за незнання або невміння бути безпорадним і зневірятися. Усе це може бути. Але ідея самостійності залишається непохитною, її треба забезпечувати наполегливим оволодінням знаннями і навичками, вивченням досвіду, використанням порад і рекомендацій, щоб кінець кінцем формування і ухвалення рішення проходило на підставі свого переконання,  а не було актом навіювання, наказу або бездушного копіювання.

Критичність мислення витікає із самостійності і є одночасно її елементом. Воно припускає ставити під сумнів усі факти, поки не буде незаперечно встановлена їх дійсність. Ця риса мислення придбаває особливу силу, якщо вона доповнюється самокритичністю. Апофеозом останньою є самоіронія, якої досягають далеко не усі з нас. Наявність цієї риси будь-якого рівня сили дає можливість уникнути упередженості, буквоїдства, байдужості.

 

(β) Постійна готовність до сприйняття нової інформації, ухвалення рішень.

Студент, фахівець, отримуючи нову інформацію, повинен в кожному випадку переосмислювати утворені раніше уявлення або у бік їх підтвердження, або коригування, або спростування. Рухливість їх мислення має бути такою, щоб в певних випадках, за наявності для цього підстав, що випливають з отриманої інформації, змінити своє судження відносно досліджуваного об'єкта, а, отже, негайно приймати рішення для реалізації нової позиції.

 

(γ) Готовність до дій в екстремальних умовах.

Треба мати неабияку силу волі і загартування, щоб не розгубитися під впливом сильних подразників об'єктивного і суб'єктивного характеру. Частіше, ніж хотілося б, під впливом негативних, неординарних чинників ми послабляємо або навіть втрачаємо контроль над своїми діями, часто не можемо адекватно оцінювати обстановку, передбачати наслідки дій або бездіяльності. Досвід тут допомагає, але лише частково і не завжди. Цю якість треба виховувати  і зміцнювати, наприклад, шляхом зайняття спортом, гартуванням. Позитивні результати приносять усі види єдиноборств, парашутний спорт.

 

(δ) Комунікативні якості.

Здатність легко входити в контакт з людьми, знаходити з ними спільну мову, домовлятися і вирішувати різні питання на основі цього контакту – неординарної важливості якість фахівця. Комунікативність дається від народження і виховання на початку життєвого шляху, і тому цю якість значною мірою придбати не можна, її можна лише удосконалювати за рахунок введення деяких прийомів або пригноблення силою волі власних негативних рис, наприклад, грубості. Знаючи рівень своїх комунікативних здібностей, фахівець повинен у своїх спілкуваннях відповідним чином коригувати свої достоїнства і недоліки.

 

(ε) Організаторські здібності.

У роботі освіченого фахівця немало залежить від уміння організувати виконання певної акції або роботи в цілому. Ці здібності більшою мірою також даються людині, але їх придбання і  зміцнення цілком можливі шляхом вивчення певних інструкцій, статутів, досвіду інших, використання порад колег, професійного вдосконалення і розуміння переваг функціонально розділеної роботи. Звичку і бажання все брати на себе слід постійно втихомирювати, розподіляючи обов'язки між іншими виконавцями і контролюючи їх виконання.

 

(ζ) Почуття відповідальності.

Ця позитивна і надзвичайно важлива для фахівця риса знову-таки виховується з дитинства, її рівень залежить від життєвих уроків в сім'ї і школі, передусім, обумовлюється поведінкою батьків, старших братів і сестер, педагогів. Здолати негативний вплив сімейного виховання надзвичайно важко, але можна його ослабити шляхом усвідомлення цього недоліку, розуміння своєї ролі в суспільстві і на цій основі – постійного самоконтролю.

 

(η) Професійний такт.

Це – дуже болюче місце в нашій психологічній структурі. Такт – категорія етичного плану, яка визначає почуття міри, що показує правильне ставлення до кого-небудь, належну поведінку. Він є щонайпершою ознакою інтелігентності, яку повинні мати усі люди, але неодмінно особи розумової праці, що в силу своєї професії постійно спілкуються з людьми (керівники усіх рангів, педагоги, лікарі, юристи, журналісти та ін.). Практика ж показує картину, досить далеку від нормальної.

Професійний такт слід виховувати в собі постійно, разом з боротьбою з професійною деформацією, заборонити собі підвищувати голос на співрозмовника, перебивати його, ставитися неввічливо, незалежно від його рангу і становища.

 

(ϑ) Здатність і уміння долати професійну деформацію.

Професійна деформація полягає в появі негативних рис під впливом особливостей професійної діяльності, які заважають роботі і змінюють саму психологічну структуру особи. Вона проявляється в скороченні систем комунікацій, в зменшенні самокритичності, зневазі до думок інших осіб, використанні вузького кола прийомів і засобів, що разом веде до психологічної інерції і поступового посилення дефектів мислення.

Зовні це виявляється в самовпевненості, чванливості, небажанні слухати співрозмовника, постійно перебиваючи його; навички і спеціальні прийоми професійно деформованого фахівця дуже обмежені і одноманітні, а тому часто виявляються малоефективними в практичній роботі.

З деформацією, яка так чи інакше вражає кожного фахівця, дуже важко боротися. Головна і визначальна причина її живучості знаходиться в нас самих, бо кожен з нас дуже високої думки про себе і майже завжди причини невдач шукає навкруги. Тут пригадується цікаве висловлювання Лева Толстого про визначення «вартості» людини. Він якось говорив, що людина нагадує арифметичний дріб, в чисельнику якого висловлена думка про нього сторонніх, а в знаменнику знаходиться цифра, що висловлює думку людини про себе. Отже, чим більшим є чисельник і в той же час меншим знаменник, тим більшу цінність являє людина для суспільства і для свого оточення, і, навпаки, чим меншим є чисельник і більшим знаменник, тим дрібнішою є людина. Дуже корисна для аналізу арифметична вправа!

Про повзучу шкідливість професійної деформації треба завжди пам'ятати і постійно намагатися її зменшити, приглушити її негативний вплив, для чого пам'ятати про важливість своєї соціальної функції, увесь час уявляти себе в ролі осіб, з якими відбувається спілкування, виховувати в собі почуття організованості і самоконтролю, постійно вчитися і переймати досвід інших, працювати в колективі і знаходити в ньому підтримку. 

Колись О.С.Пушкін, наслідуючи Овідію, в поетичній формі сказав, що тим люб'язний він був народу, що почуття добрі своєю лірою будив (ліра –  піднесений метафоричний образ творчості, діяльності. – В.Г.). Маючи багаторічний досвід насиченого думкою спілкування із студентами, я непохитно упевнений, що кожен з них, збагачений знаннями і благородними прагненнями в навчальному закладі, будитиме в суспільстві добрі почуття і тим буде люб'язний своєму народу. А інакше – навіщо нам студенти?

 

 



Архів новин »