Отримання студентами Академії адвокатури України якісних сучасних правничих знань і професійних компетентностей підтверджується офіційними рейтингами та опитуваннями роботодавців, успішною кар’єрою наших випускників в Україні та за кордоном, зокрема тих, котрі продовжують навчання в магістратурах багатьох країн світу, складають там адвокатські іспити, працюють за фахом у США, Канаді, Іспанії, Греції, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших країнах.
...Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.
Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».
Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.
...Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.
...Саме 25 січня, у день великомучениці Тетяни Римської (Хрещенської) у 1755 році російська імператриця Єлізавета Петрівна створила у Москві університет. Тож свято асоціюється із днем студентства. Студентам взагалі пощастило – вони мають аж два власних свята: 17 листопада – Міжнародний день студента і 25 січня – Тетянин день.
Саме цього дня 1755 року було підписано указ про заснування Московського університету. Проект першого в Росії університету був розроблений Михайлом Ломоносовим. День підписання указу Імператриці генерал-ад'ютант граф Шувалов обрав не випадково: таким чином він зробив своєрідний подарунок на іменини своїй матері – Тетяні Петрівні.
У 60-70 рр. ХІХ ст. Тетянин день перетворюється на неофіційне студентське свято. До того ж, з нього розпочиналися студентські канікули, а саме цю подію студентство у всі часи відзначало особливо весело. Святкування "професійного" дня студентів мало традиції і ритуал – влаштовувалися урочисті акти з роздачею нагород і пихатими промовами. Втім, "офіційна частина" зазвичай тривала недовго, і далі йшли суцільні веселощі.
А мучениця Тетяна (Тетіана) народилася у Римі у знатній родині. Батько її обіймав високу посаду (тричі був консулом), але таємно сповідував християнство. Дочку виховав у любові до Христа та познайомив із Святим Письмом. Коли дівчина досягла повноліття, то вирішила присвятити своє життя Богові, склавши обітницю безшлюбності. За свою добродійність була поставлена дияконисою. За віру і постраждала.
У 222 році у Римі почав царювати чотирнадцятирічний юнак Олександр Север, мати якого, Юлія Мамея, була християнкою. Від неї він дізнався про Христа, але продовжував поклонятися і язичницьким римським богам, адже був жерцем бога Сонця, хоча, за свідченням сучасників, у його домашньому святилищі поруч зі статуями античних божеств була статуя Ісуса.
Олександр був ще молодий, і замість нього управляли інші можновладці (зокрема, видатний римський юрист Ульпіан), які розпочали чергове гоніння християн. Суть кампанії полягала в тому, аби примушувати їх поклонятися язичницьким богам, а непокірних карати. Святу Тетяну також привели до язичницького храму, щоб вона вклонилася Аполонові, але християнка помолилася своєму Господу. За переказом, цієї ж миті стався землетрус і Храм був зруйнований. Його уламки придавили язичників та жерців. Про цей епізод розповідає Житіє Татіани: "Диявол, що мешкав в ідолові, з гучним криком і риданням біг від того місця, причому усі чули крик його і бачили тінь, що промайнула у повітрі".
Тетяну почали нещадно катувати, але тіло її залишалося невразливим. Сильніше за неї змучилися самі кати, тому що Святу охороняли ангели – її мучителі самі відчували нестерпний біль, немовбито били самі себе. Тетяна молилася та просила Господа, щоб він відкрив перед ними світло істини. І це сталося: кати ясно побачили чотирьох ангелів біля Святої, почули голос неба, звернений до неї. Тоді вони – люди не вразливі і далекі від сентиментальності – почали благати Тетяну, щоб вона простила їх.
Наступного дня Тетяну знову привели до судді. Він почав переконувати її принести жертву язичницьким богам. Але Тетяна була непохитною. Тоді кати почали різати її тіло. Біля неї знову стояли ангели та били тих, хто мучив її.
Ввечері Тетяну кинули до в’язниці, а вранці знайшли здоровою та ще гарнішою. Християнку почали благати принести жертву богині Діані, і вона зробила вигляд, ніби погоджується. Тоді її привели до храму Діани. Коли ж вона почала молитися, тієї ж миті вогонь небесний спалив палац з ідолами та вбив багатьох язичників. Тетяну знову почали катувати, а вранці випустили на неї лева, потім Тетяну вкинули у вогонь, але і вогонь не торкнувся її. Язичники заточили Тетяну до храму Зевса. Два дні вона перебувала там, а на третій прийшли жерці з народом, щоб принести жертву своєму богові. Вони знайшли свого ідола розбитим, а Тетяну побачили здоровою та веселою.
І тоді суддя виніс останній вирок: вбити її мечем. Разом з нею вбили і її батька, бо довідалися, що і він християнин. Частина нетлінних мощей мучениці Тетяни зберігається у Михайлівському соборі Псковсько-Печерського монастиря.