Отримання студентами Академії адвокатури України якісних сучасних правничих знань і професійних компетентностей підтверджується офіційними рейтингами та опитуваннями роботодавців, успішною кар’єрою наших випускників в Україні та за кордоном, зокрема тих, котрі продовжують навчання в магістратурах багатьох країн світу, складають там адвокатські іспити, працюють за фахом у США, Канаді, Іспанії, Греції, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших країнах.
...Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.
Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».
Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.
...Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.
...
За висновками вчених, слов’янська писемність, у тому числі і давньоруська, виникла задовго до ХІ ст., тобто до хрещення Русі: наприклад, тексти русько-візантійських договорів зазначаються такими роками, як 860 р., 874 р., 912 р., 944 р., 971 р. і зафіксовані в Іпатіївському списку «Повісті врем’яних літ». Перше хрещення Русі, як відомо, відбулося за князя Аскольда 860 р., остаточне – при князеві Володимирові – 988 р. Відтоді активно фіксується давньоруська писемність у перекладних та оригінальних книгах, тобто створених на Русі книжною мовою, яку ще називають давньою українською книжною мовою, в основі якої є церковнослов’янська мова, або болгарська – через те, що місіонери християнства Кирило й Мефодій, будучи за походженням болгаро-греками, завершили реформування слов’янського письма. Літописи та археологічні знахідки фіксують давніші знаки слов’янської писемності, наприклад, в написах у храмах, в іменах божеств на ідолах, на давньому глиняному посуді, на виробах із кісток у похованнях курганів. Ці написи тотожні кириличним: А В Д Н Л Ю. Давньоруські слов’яни мали кілька алфавітів, які складалися в багатьох місцях на основі грецького кириличного алфавіту, стверджує авторитетний академік Дмитро Лихачов. Це був так званий стихійний процес творення алфавіту. А до того на наших землях, наприклад, була спроба скласти ієрогліфіку, яку віднайшла та описала 1959 р. (157 знаків) Елла Соломоник, що засвідчило пошуки сарматів, сучасників давніх греків, свого письма. Природно, що перевагу згодом було надано найпростішому, фонетичному письму, яке винайшли давні греки. Природно також, що і наші предки запозичували це письмо і перекладали церковні книги на нашу мову. Наприклад, графіті (написи) на стінах Софійського собору переконують в існуванні Софійської абетки, що містила 23 грецькі літери і 4 слов’янські – Б Ж Ш Щ.
Як засвідчує Панонська легенда, що фіксує історію житія Кирила, славного візантійського місіонера, проповідника християнства, він перед місією в Моравію відпочивав у Херсонесі (нині Севастополь) і там зустрів руського чоловіка з Евангелією, руськими письменами писаною, а це було ще до хрещення Русі, придбав у нього ту Євангелію, зумів поговорити з руським чоловіком, бо мав слов’янське коріння і його мова болгарська була дуже близька до руської. Це допомогло Кирилові зрозуміти письмо наше давньоруське, запозичене з грецької, як і те, що в ньому не вистачало літер на означення руських звуків, бо саме таких не було в грецькій мові. А це, як відомо, ознака будь-якої мови: її розбіжність з іншою. Отже, Кирило додав ті літери, і як роблять висновок учені, завершив формування слов’янської писемності.
Логічно, що письмо, яким ми нині користуємося, називається кириличним, або кирилицею. А офіційна державна мова, давньоруська, в основі церковнослов’янська, писемна, зазнавала природних змін в своєму історичному ході від доби Давньої Русі до теперішнього часу. Зокрема в часи саме доби Київської Русі вона все більше набирала граматичних та лексичних ознак живої розмовної мови, власне схожої до теперішньої живої розмовної мови української. З часу Московського царства і відколи центр держави було переміщено до Москви, а книжність суворо регламентувалася Московською патріархією, особливо за Петра І, книжна мова, залишаючись в основі все ще церковнослов’янською, все більше зросійщувалася. Так тривало до тих пір, коли в практику писемності було введено живу розмовну українську мову, тобто жива розмовна мова стала літературною мовою. Цей революційний вчинок, як відомо, виконав Іван Котляревський, написавши живою розмовною українською мовою «Енеїду», засвідчивши її унікальні можливості – передати величезне лексичне, граматичне, стилістичне багатство і то не просто на українському матеріалі, а на давньому римському. Бо взяв за основу поему видатного давньоримського поета Вергілія та й перелицював її на українську тематику. А які показав можливості гумористичних засобів, відтворив героїчну тематику, а моральну!.. І чого тільки не сказав і про те, як люди живуть, і про те, як треба жити. Зрозуміло, чому ще не завершена «Енеїда» переписувалася і передавалася для читання. Це був такий бестселер! Перечитайте сьогодні його! Воістину Іван Котляревський створив унікальний текст, і вперше в історії України живою мовою, яка тут жила в народі до часу створення його «Енеїди» віками. І цього не можна заперечити, бо це насамперед підтверджують народні пісні з красивою, багатою мовою, складені багато сотень років тому. Отже, святкуймо день слов’янської писемності і знаймо, що ми завжди прагнули знань, прагнули бути освіченими, знаючими людьми.
Від 1997 року, 9 листопада, День писемності в Україні встановлено офіційно. Цього дня шануємо всіх причетних до розвитку нашої писемності – і реформаторів, місіонерів Кирила й Мефодія, і відомих славних літописців, як Нестора, чиє тіло покоїться в ближніх печерах Києво-Печерської лаври, до нього приходять поклонитися творчі люди і всі, хто шанує славну нашу минувшину, шануємо і славного митрополита Іларіона, першого з руських, автора слова «Про Закон і Благодать», і Володимира Мономаха з його славетним «Повчанням», і багатьох-багатьох інших наших предків, які утверджували своїм високоморальним словом Руську державу.
Професор Академії адвокатури України
Тетяна Конончук
© Академія адвокатури України, 1995 – 2022. Всі права застережені.
AB Design
Створення стартапів
