Академія адвокатури України

• Новини

Що нас об’єднує?

Під такою назвою відбувся круглий стіл в Академії адвокатури України, присвячений Дню єднання, який було нинішнього року запроваджено відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського. Круглий стіл було проведено під егідою Інституту україністики Академії адвокатури України та кафедри української філології та суспільних наук (очільниця – Т.І.Конончук). В обговоренні теми взяли участь студенти різних курсів та спеціальностей, висловили цікаві міркування.

Зокрема, Кумар Кавіта (студентка спеціальності «Право») сказала:

Як українців нас, звичайно, в першу чергу поєднує наша історія, культура, все те, до чого в нас змалку виховували любов та повагу. Але, кажучи сучасно, зараз, як ніколи, нас поєднує наша мова. Останні декілька років я почала помічати, як все більше і більше молоді переходить на українську мову в повсякденному житті – деякі мого віку, деякі навіть молодші. Я дуже пишаюсь своїм поколінням за нашу спільну, безумовну мету – відновити українську мову, почати її відродження. У кінці кінців, зараз нас, як українців, об’єднує прагнення закріпити ідентичність свого народу.

Олег Шайда (студент спеціальності «Право»):

На мою думку, українців єднає спільне майбутнє і минуле. Спільна культура, традиції, погляди. Згадаємо Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Тараса Шевченка, Ліну Костенко, політиків УНР та безліч інших інтелігентів, які єднали і єднають українців, які будують націю і державу. Саме їхні ідеї побудови незалежної, правової, висококультурної нації поєднують нас і визначають нашу подальшу мету, наш мотив для об'єднання.

Ілля Мазур (студент спеціальності «Право»):

Всі ми — українці. Ми всі творимо образ незалежної України, всі причетні до того, якою вона є, якою буде та якою її сприймає світ. Для нас свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність, боротьби за свою гідність на міжнародній арені. Українці – це той народ, який буде захищати свою Батьківщину, не дивлячись ні на що, до останньої краплі крові. Спільні цілі, плани та навіть вороги лише згрутовують нас, загартовуючи нашу віру. У кожного з нас набагато більше спільного, аніж ми думаємо, тому в такі складні часи ми маємо зібрати всі свої сили та об‘єднатися, ще раз показавши світові, хто ми є.

Маркіна Маргарита (студентка спеціальності «Право»):

Що нас об’єднує? Цікаве питанння, та чи об’єднує дійсно нас всіх щось, окрім паспорта та кордонів? Перш за все, в даний момент нас об’єднує такий чинник, як патріотичні почуття громадянина України. Це свідчить про те, що відбувається процес інтенсивного формування української нації, причому такої нації, яка базується на визнанні себе громадянином України. По-друге, прагнення світу. Бажання жити в гармонійному середовищі, без воєн, конфліктів та смертей, безперечно, є у кожного з нас. А ще об’єднанню людей сприяє творчість. Літературні твори, шедеври живопису, музики, театрального та кінематографічного мистецтва дозволяють нам проникнути у внутрішній світ іншої людини і злитися в єдиному пориві.  Творчість сприяє не лише єдності сучасного суспільства, а також допомагає проникнути в інші часи та епохи, відчути свою причетність до далеких предків. Об'єднанню суспільства в єдине ціле, безсумнівно, сприяють такі людські якості, як гуманізм і турбота про ближнього. Люди допомагають одне одному, іноді ризикуючи власним життям.  Рятувальники, пожежники, лікарі, поліцейські – ці та інші професії є доказом взаємодії людських одиниць. Підсумовуючи, варто підкреслити, що почуття справедливості, гуманізму та прагнення мирного життя є основою, що дозволяє об'єднати окремі людські одиниці в єдине ціле.

Олександра Ненюк (студентка спеціальності «Право»):

Що нас об’єднує? Здавалося б, просте питання, але відповісти одразу не вдається. Як націю, нас об’єднує мова, культура, історія… Але іноді людям здається, що цього недостатньо. Недостатньо просто пам’ятати великих українців, говорити українською або кожного дня одягати вишиванку, показуючи патріотичні настрої. Звичайно, це важливо, це маленькі кроки, що переростуть у великі досягнення. Але цього дійсно буває недостатньо. Тому що одягти вишиванку, справді, може кожен, а от, за потреби, взяти до рук зброю і, в буквальному сенсі, захистити свою державу під силу далеко не кожному. І після таких випадків стає зрозуміло, що називати патріотами теж можна далеко не всіх. На мою думку, саме в цьому є суть. Ми повинні бути єдині в поглядах і в ставленні до своєї держави. Кожен повинен зрозуміти, що це не просто країна, в якій ти живеш, – це твоя держава, твій дім, за який, за потреби, потрібно боротися! І поки кожна людина і весь народ не зрозуміє цього, ми будемо стояти на місці.