Академія адвокатури України

• Новини

            В Академії адвокатури України вшановано Міжнародний день  рідної мови, який бере початок ще з далекого 1952 року і щороку відзначається в усьому світі 21 лютого. Студенти різних спеціальностей, обговоривши поняття державної та рідної мови, висловили свої думки. Наприклад: «Мова живе зі мною всюди і завжди, без неї я не можу існувати. Сподіваюсь, що мої діти в майбутньому будуть так само її любити, оберігати, як я» (Лисюк Катерина), «Мова – це характер і духовна спорідненість народу. Вона з’єднує  усіх мешканців рідного краю, даючи їм привід пишатися своєю Батьківщиною» (Татієнко Єлизавета), «Рідна мова у мене  асоціюється з природою, тому що вона така ж гарна й неповторна, що зачаровує з першого погляду, першого звуку» (Валов Руслан), «Для мене рідна мова – це мова  мого дитинства. З нею пов’язані усі дитячі веселі спогади» (Валавська Катерина), «Кожен вечір я засинала під українські народні казки, слухала чимало українських пісень, але найулюбленішими моментами для мене були ті, коли вечорами з бабусею ми робили щось по господарству (наприклад, ліпили вареники) й паралельно співали українські народні пісні. Це були своєрідні вечорниці…» (Мороз Марія), «Зрозуміло, що для кожної нації своя рідна мова найкраща, і це абсолютно нормально і навіть правильно, адже патріотизм починається з любові й поваги до своєї мови»( Стрига Дар’я), «Мову треба цінувати, як зіницю ока, тому що без неї народ втрачає свою вартість» (Шульга Яна), «Особисто для мене рідна мова – це не лише спосіб вираження власних думок, це та святиня, котру треба берегти та цінувати» (Когут Наталія), «Дуже прикро, що в наш час люди не помічають красу та вічність своєї мови, не вдосконалюють її або ж спілкуються словами-паразитами, в той час, коли наші предки «зубами» виборювали право на українську мову» (Висла Анастасія), «Для мене рідна мова – це ще й засіб самовираження, ідентифікації як особи певної національності» (Андреєва Олександра), «Рідна мова – це та мова, яку від народження чує дитина від своєї матері» (Дмитрієв Геннадій), «Я вважаю, що українську мову потрібно берегти, як зіницю ока, щоб наші нащадки розмовляли українською мовою і пишались тим, що вони – українці» (Кириченко Анна), «Моя рідна мова російська. На жаль, останнім часом у російській мові з’явилося багато нових іноземних слів, які пропагують засоби масової інформації. Таким чином вони засмічують російську мову» (Ібрагімова Анастасія), «Так як українська мова для мене рідна, тому що мої батьки – українці, я обожнюю цю мову» (Хількевич Катерина), «Я помітив одну річ: чим далі я від України, тим більше я хочу розмовляти українською» (Новіков Павло), «Рідна мова для мене – це мова, якою я спілкуюся з дитинства» (Журавльов Дмитро), «Я бачу мову, будь-яку мову, як ДНК нації. Процес становлення, змінення чи навпаки її сталість – це як дзеркало історії, що пережила нація» (Віттенберг Надія), «Для мене рідна мова – це емоції, відчуття, спосіб передачі почуттів, а слова – це маленькі намистинки, з яких складається велике ніжне намисто – рідна мова!»(Масловська Ольга), «Рідна мова – звук душі та серця» (Сербінова Анастасія), «Мова є найважливішою складовою будь-якого народу. Вона визначає унікальність та особливість  кожної країни» (Козуля Остап), «Я народився в російськомовній сім’ї. Мені подобається те, що в нашій країні немає ніякого пригнічення інших мов, принаймні я з таким не зустрічався» (Тоток Арсен), «Рідна мова для мене українська. Українська мова – це символ свободи і незалежності нашої країни» (Бойко Артем), «Рідна мова дорога людині як саме життя» (Товстенко Владислав), «Мова, писемність, освіта – це ті цеглини, на яких формується національна ідентичність» (Ройтаровський Володимир), «Проаналізувавши безліч творів, зробив висновок, моя рідна мова – наймилозвучніша мова в світі» (Гамов Володимир), «Мова є важливим атрибутом держави, для мене – це засіб спілкування» (Комарницький Євген), «Для мене рідною мовою є російська, це обумовлено тим, що я народився на російськомовній території України та в моєму оточенні не було ні одної особи, яка розмовляла б українською мовою» (Шипіка Богдан), «Рідна мова – це те, чим я користуюся кожного дня та те, що допомагає мені в усьому» (Легейда Даніїл), «Я пишаюся кожним словом рідної мови, які передано нам у спадок від наших предків» (Кривша Тарас), «Головне, щоб люди розуміли одне одного, і немає значення, яка в них рідна мова» (Герасименко Настя), «Мова – це основний спосіб комунікації між людьми» (Гафтер Давід), «Для мене рідна мова – це та мова, яку я чую з народження. Я можу спілкуватися і російською, і англійською, і польською, але саме українська для мене рідна» (Верцімаха Карина),  «Для кожної людини її мова найкраща. Але в українській мові є щось насправді чарівне, співуче, ніжне, лагідне. Вона може бути сумною чи веселою, але водночас щирою, відкритою, красивою» (Данильченко Діана). 

            Після цих фрагментів студентських висловлювань, вочевидь, кожен може задуматися, а що ж для нього означає рідна мова?