Академія адвокатури України

home

home

home

home

Статті

Що потрібно для майбутньої кар’єри. Практичне навчання в Академії адвокатури України

Отримання студентами Академії адвокатури України якісних сучасних правничих знань і професійних компетентностей підтверджується офіційними рейтингами та опитуваннями роботодавців, успішною кар’єрою наших випускників в Україні та за кордоном, зокрема тих, котрі продовжують навчання в магістратурах багатьох країн світу, складають там адвокатські іспити, працюють за фахом у США, Канаді, Іспанії, Греції, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших країнах.

...

читати далі...




Практичне навчання студентів – визначальна складова високої якості освіти

Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.

Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».

Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.

...

читати далі...




Навіщо нам студенти?

Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.

...

читати далі...




Будьте з нами!

Посилання

Міністерство освіти і науки України


Новини

23|11|2019

Вшановуємо жертви Голодомору 1932–1933 років



Свічка пам'яті

Тетяна Іванівна Конончук, завідувачка і професорка кафедри  української філології та суспільних наук  Академії адвокатури України на вшанування 86-х роковин загиблих у Голодомор 1932–1933 років в Україні, як і кожного року провела лекції «На вічну пам’ять» зі студентами різних курсів та спеціальностей. Її лекції на цю тему завжди надзвичайно змістовні, емоційні, переконливі, оскільки тема відображення Голодомору в українській культурі – це тема спеціального дослідження, над яким вона працює упродовж усього свого наукового життя. 1996 року нею була захищена перша в Україні філологічна дисертація про Голодомор 1932–1933 років, яка реалізувалася в тому числі і як реакція на вперше почуте наприкінці 60-х років від батьків – Івана Семеновича та Олександри Юхимівни Терещенків про наймоторошніші факти Голодомору – про канібалізм.

У доробку Тетяни Іванівни книги про Голодомор («Ліпше моє, неже наше»: Хліб як ідеал добробуту, моралі народу та альтернатива голоду в традиційних зразках фольклору (1998), «Затемнення українського сонця» (1998), «На вічну пам’ять» (2004) та також понад 100 статей в різних наукових, науково-популярних виданнях – українських та зарубіжних, у періодиці).

За системні й ґрунтовні дослідження про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні Тетяна Конончук була відзначена державною нагородою – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня 2007 р. Диплом було вручено в адміністрації президента президентом Віктором Ющенком.

Тетяна Іванівна, читаючи студентам тематичні лекції про відображення в українській культурі Голодомору 1932–1933 років, спонукає їх до записування свідчень у своїх родинах, знайомих про голодні роки, аби писати живу історію за спогадами очевидців.

Продовжує досліджувати тему Голодомору у фольклорі та художній літературі. Запис свідчень про Голодомор 1932–1933 рр. та 1946–1947 рр. здійснювала в різних регіонах України. У її публікаціях про відображення Голодомору 1932–1933 рр. йдеться про таких письменників, як Василь Барка, Тодось Осьмачка, Улас Самчук, Борис Антоненко-Давидович, Анатолій Дімаров, Євген Гуцало, Наталка Доляк, Панас Запаренко, Адрій Гудима, Микола  Палієнко, Михайло Потупейко, Микола Петренко, Іван Кирій, Юрій Мушкетик, Андрій М’ястківський, Микола Руденко, Василь Голобородько, Світлана Талан, Анастасія Лисивець, Олесь Бердник, Михайло Бриних та інші.

Сьогодні, 23 листопада 2019 р., вона взяла участь у радіопрограмі на Українському радіо (прямий ефір, перша програма) в передачі «Чорним по білому», де розповіла, як тема Голодомору осмислюється в сучасній українській культурі. А напередодні зі студентами 1-го та 2 курсів різних спеціальностей провела лекції на цю тему. Студенти уважно слухали, ставили багато запитань, поділилися своїми думками.

Як і можна було передбачити, в багатьох сім’ях є пам’ять про Голодомор. Владислав Бражевський (2 курс, «Право»):  «Міркуючи в ці листопадові дні про Голодомор, я згадую розповіді  моєї прабабусі, яка говорила про тяжкі часи Голодомору, коли людське життя з боку влади не цінувалось. Влада з власних корисливих мотивів фактично відбирала у людей всю їжу, а за приховування їжі була тяжка кара. Голодомор – це акт геноциду проти українського народу, здійснений керівництвом ВКП (б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках».  Богдан Сичов (2 курс, «Право»): «Розмірковуючи про Голодомор, не можу не засмутитися, бо це був страшний період в нашій історії. Наші предки пережили справжній геноцид. Минулого року мені бабусина сестра розповідала про Голодомор, про те, як тяжко було її сім’ї в той тяжкий період. Ті сльози на її очах я запам’ятав назавжди. Не дай Бог, щоб це колись знову повторилось». Катерина Гофрик (2 курс, «Право»): «В СРСР у 1932–1933 роках відбувалися страшні події. Моя бабуся жила в цей страшний час. Вона розповідала, що тоді із сім’єю врятувалися тільки завдяки схованому клуночку кукурудзи».  Катерина Швачка (2 курс, «Право»): «Голодомор – це те, що не можна повторювати, адже, на мою думку, це явище страшніше за війну. У моєї родини також є історії, які пов’язані з Голодомором, тому для нас це болюча тема». Марковська Дар’я (2 курс, «Право»): «Мені розповідали про голод, що люди падали прямо замертво на вулицях, на роботі в степу. Людям не було чого їсти, хто шукав зерно, хто ховав його, де міг. Одні люди були людоїдами. Були дуже жахливі часи. Бригади комсомольців забирали всю їжу, яка була в людей». Владислав Черевко (2 курс, «Право»): «Розмірковуючи на тему Голодомору 1932-1933 років, я все більше впевнююсь в тому, що вираз «Людина – найрозумніша з усіх істот»  неправильний. Тому що ще ніколи в історії природи тварини не винищували когось (інші види або навіть свій) просто так. Також мені дуже обідно, що сьогодні люди почали забувати тих, хто загинув у цей страшний період».

У дні пошанування жертв Голодомору 1932–1933 років знову й знову повертаємося до цієї трагічної теми. Осмислюємо її моторошні причини й мільйонні жертви втрат, що дає розуміння, яку державу потрібно будувати – незалежну та економічно сильну.

 



Архів новин »