Академія адвокатури України

home

home

home

home

Статті

Практичне навчання студентів – визначальна складова високої якості освіти

Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.

Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».

Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.

...

читати далі...




Навіщо нам студенти?

Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.

...

читати далі...




Будьте з нами!

Посилання

Міністерство освіти і науки України


Новини

11|05|2018

Міжнародний день матері в Академії адвокатури



10 травня 2018 р., в Академії адвокатури України відбулися урочистості, присвячені Міжнародному дню матері. В числі цих подій – перегляд документального фільму В’ячеслава Бігуна «Серце мами Гонгадзе», що проходив за участю автора фільму, професійного правника, який очолював всеукраїнські об'єднання студентів-правників і молодих юристів України, отримував освіту у відомих університетах світу, працював в Україні та за кордоном, кіномитець, відомий режисер документальних фільмів, зокрема про права людини, які здобули міжнародне визнання. Розмова після перегляду фільму була цікава не лише з точки зору долі людини – Лесі Гонгадзе, яка прожила складне життя, в якому найбільшою трагедією була втрата сина Георгія, а також із юридичної точки зору.

Крім студентів різних спеціальностей та викладачів Академії адвокатури, були також гості: адвокати, юристи, студенти Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Було дуже багато запитань до режисера – і про ідею фільму, і про зйомки в Україні, Грузії, Франції, і про те, що, можливо, не ввійшло в сюжет. Складалося враження, що розмова відбувається не в стінах вищого юридичного закладу, а якогось творчого.

В’ячеслав Бігун вже не вперше зустрічається зі студентами Академії адвокатури, а цей діалог несподівано продовжився наступного дня зі студентами 1 курсу спеціальності «Право» під керівництвом завідувача і професора кафедри української філології та суспільних наук Тетяни Конончук. Це були міркування, які, власне, не вмістилися в обсяг розмови, що відбулася напередодні. Були висловлені схвальні думки про фільм і часом критичні. «Фільм «Серце мами Гонгадзе» – це, мабуть, спроба піднятися на щабель вище в осмисленні трагедії вбивства Георгія Гонгадзе, віддати належне цій втраті, заглибившись в історію родини, зрозуміти, що формувало переконання, волю до боротьби предтечі української демократичної революції 2003 року» (Шевченко Анастасія), «Цікава та чуттєва історія сильної жінки» (Степанян Маріам), «Серце мами Гонгадзе» – хороший фільм, який не може залишитися без уваги» (Ясініцький Ростислав), «У фільмі взято документальну історію. І це добре. Але спочатку не було зрозуміло, хто ця жінка? Потрібна була передісторія, може, авторський текст. По всьому фільму дуже довгі монологи. А деякі персонажі ще й говорять так, що нічого не можна розібрати» (Теличко Владислав), «Фільм дуже цікавий та емоційний, тому не кожному він може сподобатись, тому що в наш час люди більше полюбляють дивитися різні бойовики, комедії та пригодницькі фільми і не віддають перевагу документальним. Так, були деякі недоліки зі звуком та якістю відео, але, сподіваюсь, що в наступних фільмах таких не буде» (Фещенко Даніїл), «Фільм видався важким у розумінні історії родини Гонгадзе. Мабуть, тому, що на початку фільму не було передісторії, котра б ознайомила глядача з темою фільму. Думаю, що сучасний читач не дуже обізнаний з цією страшною історією» (Фулга Адам), «На мою думку, у цьому фільмі є прихований сенс, щоб люди розуміли, наскільки мати любить свою дитину і як їй боляче, коли з нею щось трапляється» (Мусаєв Давід), «Фільм мене дуже вразив, історія була дуже сумна, інколи були моменти, в яких хотілося плакати. Хочеться побажати режисеру знімати художні фільми, як він про це мріє. Бо час минає швидко» (Гаврилюк Володимир), «Завдяки таким режисерам, як Славік Бігун, збагачується історичний багаж знань. Коли бачиш героїню самотню, незахищену, то складається негативна думка про ті часи. Не можна бути байдужим до інших» (Левченко Марина), «Кіномистецтво – це досить непроста справа, а я б сказав:  дуже складна. Думаю, що з часом прийде досвід, а мінусів буде менше. Бажаю режисеру успіху в подальшій праці!» (Ющенко Максим), «Добре, що для фільму взято життєвий сюжет. Хочеться побажати режисеру успіхів у цій нелегкій, але захоплюючій справі» (Цмур Ніколетта), «Я вражена Лесею Гонгадзе. Вона залишилася сильною жінкою-воїном. До останніх днів свого життя вірила, що її син Гія – живий. «Я його виховала воїном» – лише цієї фрази достатньо, щоб зрозуміти, що Гія Гонгадзе не міг бути іншим, аніж він був» (Заєць Юлія). 

Всі були одностайні в тому, що в Академії відбулася цікава подія – перегляд фільму та його обговорення з режисером. Як і передбачав автор, кожен із перегляду виніс якийсь свій сенс і отримав новий досвід. Також змістовною і сповненою позитивних емоцій була бесіда ректора Академії Тетяни Варфоломеєвої та В’ячеслава Бігуна, професійні шляхи яких неодноразово перетиналися протягом багатьох років.



Архів новин »