Отримання студентами Академії адвокатури України якісних сучасних правничих знань і професійних компетентностей підтверджується офіційними рейтингами та опитуваннями роботодавців, успішною кар’єрою наших випускників в Україні та за кордоном, зокрема тих, котрі продовжують навчання в магістратурах багатьох країн світу, складають там адвокатські іспити, працюють за фахом у США, Канаді, Іспанії, Греції, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших країнах.
...Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.
Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».
Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.
...Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.
...
Професор Академії адвокатури України Тетяна Конончук як дослідниця української діаспори була запрошена до Талліна на Дні української культури, де з 7 по 9 листопада 2008 р. Українське земляцтво Естонії святкувало своє 20-ліття. Серед членів делегації з України були також – Іван Драч, поет, Голова зв’язків із закордонними українцями «Україна – світ» та Ігор Винниченко, директор Інституту досліджень діаспори. До столиці Естонії з’їхалося-злетілося багато українців з різних куточків Естонії, Латвії, Фінляндії. Серед заходів були міжнародна наукова конференція на тему «Українці Естонії: вчора, сьогодні, завтра», презентація книг українців, що мешкають в Естонії, концерт українських колективів з різних місць Естонії; з України взяв участь вокально-інструментальний ансамбль із Черкас «Підкова» (керівник Юрій Марштупа). До речі, тема доповіді Т. Конончук стосувалася історії, сучасного стану і перспектив українсько-естонських літературних взаємин, у своїй доповіді вона акцентувала увагу на тому, що потреба у взаємопізнанні між народами на основі літературних взаємин не зменшується, а посилюється, бо спостерігаємо з’яву нових методів художнього осмислення дійсності в літературі, активізацію творчої думки, особливо серед молоді, що засвідчено дуже багатьма новими творами, наприклад, в українській прозі, поезії. Вочевидь, такі процеси відбуваються і в естонській літературі.
По завершенні конференції її учасники поклали квіти до Шевченківського дуба на бульварі Мере. Це ще молоде деревце, його посадили чотири роки тому на честь перебування в Естонії 1842 р. Тараса Шевченка.
В Центрі української культури в Талліні учасники конференції стали свідками передачі Центрові української бібліотеки всесвітньо відомого перекладача Гаральда Раяметса. До речі, завдяки його перекладам на естонську мову його земляки змогли прочитати метафоричні поезії Івана Драча («На відстані часу», Таллін, 1977), блискучі новели Григора Тютюнника («Деревій», Таллін, 1974), твори багатьох українських поетів ХХ ст. у збірці «Розмова з глобусом» (Таллін, 1966). Екскурсію Українським культурним центром провів староста центру Анатолій Лютюк, він же настоятель греко-католицького храму, він же, оскільки церква і Український культурний центр перебувають на території старого середньовічного міста, відновив процес виготовлення паперу за рецептами майстрів середньовіччя, написання рукописних книг, малювання в них ілюстрацій. Його зусиллями постала церква Богородиці Триручиці, на його замовлення церква розписувалася, і весь комплекс – і церква, і центр – стали куточком України в Естонії, де надзвичайно піднесено питання духовності, що є, на думку Анатолія Лютюка, основою української ментальності і культури.
Прикметно, що українські громади в Естонії мають давню історію, наприклад, українське студентське товариство «Громада» розпочало свою діяльність у м. Тарту ще наприкінці ХІХ ст. А наприкінці 80-х рр. ХХ ст., у перебудовчі роки, українці Естонії організували Українське земляцтво. Члени цих товариств ведуть культмасову роботу по збереженню й утвердженню української культури, організували і ведуть заняття в недільних українських школах. Естонська республіка підтримує їх, і нині Українське земляцтво Естонії об’єднує понад 20 організацій. Заходи Днів культури показали, що українці Естонії бережуть свою культуру, їхня діяльність допомагає творити сучасний імідж українства, його толерантне вписування в світовий культурний простір.
На презентації нових книг естонських українців в авторському виконанні звучали поезії Ольги Горянської, Марії Розенбліт, Мирослави Бучко. Крім того, прозвучали пісні на слова і музику Мирослави Бучко. Ця авторка, наприклад, написала музику до віршів Ліни Костенко «Вечірнє сонце», пісню виконав жіночий ансамбль. Авторка попросила передати ноти поетесі. Сподіваємося, що вірш як молитва, бо саме таке забарвлення він отримав у музичному оформленні, сподобається Ліні Костенко і знайде своє нове життя в концертній діяльності в Україні.
© Академія адвокатури України, 1995 – 2022. Всі права застережені.
AB Design
Створення стартапів
