Академія адвокатури України

home

home

home

home

Статті

Що потрібно для майбутньої кар’єри. Практичне навчання в Академії адвокатури України

Отримання студентами Академії адвокатури України якісних сучасних правничих знань і професійних компетентностей підтверджується офіційними рейтингами та опитуваннями роботодавців, успішною кар’єрою наших випускників в Україні та за кордоном, зокрема тих, котрі продовжують навчання в магістратурах багатьох країн світу, складають там адвокатські іспити, працюють за фахом у США, Канаді, Іспанії, Греції, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших країнах.

...

читати далі...




Практичне навчання студентів – визначальна складова високої якості освіти

Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.

Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».

Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.

...

читати далі...




Навіщо нам студенти?

Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.

...

читати далі...




Будьте з нами!

Посилання

Міністерство освіти і науки України


Новини

20|07|2014

Відповіді проф. Колесника В.А. на запитання, поставлені після відеолекції: "Проблемні питання процесуального регулювання проведення негласних слідчих (розшукових) дій"



В Академії адвокатури України 17 червня 2014 р. відбулося читання лекції з проблемних питань проведення негласних слідчих дій, що транслювалася в прямому ефірі мережею Інтернет за адресою http://www.dekom.com.ua/c/aau170614. Лектору, доктору юридичних наук професору В.А.Колеснику слухачами були задані запитання, які надійшли до Академії після закінчення ефіру. Користуючись нагодою, В.А.Колесник погодився продовжити спілкування із слухачами і дати відповіді на ці запитання, розмістивши їх на сайті Академії адвокатури України.

Запитання:  Відповідаючи на питання слухача під час лекції 3 червня 2014р., Ви зазначили, що прокурор не може бути суб’єктом проведення НСД, оскільки таке його право не передбачено ст. 36 КПК.

Поясніть, будь ласка, як тоді розуміти положення п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, відповідно до якого прокурор в необхідних випадках має право особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом? Хто має право визначати такі необхідні випадки?

Відповідь: У попередній лекції, яка відбулася в такому ж форматі 3 червня, даючи загальну характеристику чинному КПК України, я висловив свою думку стосовно того, що положення окремих із статей даного кодексу сформульовані не дуже вдало. Часто для повноти розуміння суті певної норми потрібно звертатись до інших частин тієї ж статті, інших статей КПК чи навіть інших нормативних документів. У певних випадках треба звертати увагу на загальну логіку викладення тексту норми і тоді стає зрозумілим, навіщо юристи, отримуючи юридичну освіту, обов’язково вивчають логіку. Саме такий підхід законодавця ми спостерігаємо, намагаючись розібратись із процесуальними правами прокурора. В частині 6 ст. 246 КПК прокурора серед осіб, яким надано право на проведення негласних слідчих дій, не названо. В пункті 4 частини 2 ст. 36 КПК, де розкривається процесуальний статус прокурора, йдеться про право прокурора доручати проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, давати вказівки щодо їх (тобто читай - слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій), в необхідних випадках особисто проводити слідчі(розшукові) та процесуальні дії. Відносно особистого проведення прокурором негласні слідчі дії не згадуються. Водночас негласні дії не можна віднести до інших процесуальних, оскільки негласність саме й є тим предикатом, який відрізняє цей вид слідчих дій від інших процесуальних. Тому, здійснивши аналіз зазначених процесуальних норм, спираючись на закони логіки, робимо висновок: прокурор не може бути суб’єктом проведення НЕГЛАСНИХ слідчих (розшукових) дій, а всі інші процесуальні й слідчі (розшукові) дії також може проводити в необхідних випадках. Необхідність таких випадків визначає в кожному конкретному випадку їх виконавець – прокурор, який обов’язково повинен дотримуватись визначеного КПК порядку.

Запитання:  Чи означає, що з набранням чинності КПК України 2012 року інститут оперативно-розшукового супроводження кримінального судочинства ліквідовано? Зокрема, такої думки дотримується проф. Погорецький М.А. у статті, надрукованій у  Юридичному часописі Національної  академії внутрішніх справи № 1 за 2013р. (стаття завантажена з мережі Інтернет додається).

Відповідь: Про ліквідацію "інституту" мова не йде, але окрема категорія оперативно-розшукових справ – справ оперативного супроводу кримінального провадження, сьогодні не заводиться і оперативно-розшукові заходи в межах таких справ не проводяться. Проте оперативно-розшукова діяльність як така не заборонена і виконуються всі необхідні оперативні заходи в порядку, передбаченому Законом України "Про ОРД", та відомчими нормативними актами. Чинний КПК із введенням окремого виду слідчих дій – негласних не відмінив завдань оперативно-розшукової діяльності і не переклав виконання таких завдань на слідчого. Проте багато хто з науковців і практиків вказують на наявність проблем, які створило рішення про відміну оперативно-розшукового супроводу кримінального провадження і не лише на стадії його досудового розслідування.

Запитання: Чи повинні визнаватись недопустимими доказами протоколи оперативно-розшукових дій, складені за результатами проведення ОРЗ без наявності кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР? Прошу розглянути, зокрема, наступний випадок. У 2013 році було відкрито оперативно-розшукову справу та на підставі ухвали слідчого судді отримано дозвіл на проведення ОРЗ – аудіо- та відео- контроль особи та прослуховування особи – майбутнього підозрюваного. Через три місяці відомості про кримінальне правопорушення вносяться до ЄРДР, але не на підставі виявленої інформації, а на підстави заяви особи (свідка), з допомогою якої здійснювався відеоконтроль особи (прихована відеокамера на ґудзику цієї особи). Протоколи проведення ОРЗ були розсекречені, передані слідчому та долучені  останнім до матеріалів кримінального провадження в якості доказів.

Відповідь: Протоколи ОРЗ є не доказами, а джерелами доказів і використання їх саме як джерел отримання відомостей про встановлені фактичні дані, що можуть бути доказами, є цілком правомірним рішенням. Такі протоколи, якщо вони складені уповноваженими співробітниками оперативних підрозділів з дотриманням вимог Закону України "Про ОРД", за умови відповідності вимогам ст. 99 КПК України, є документами і розглядаються та використовуються в доказуванні так само як й інші документи. Проведення ОРЗ до початку певного кримінального провадження не впливає на можливість використання його результатів в інтересах кримінального судочинства.

Запитання: Чи повинні протоколи ОРЗ відповідати вимогам, що ставляться до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій?

Відповідь: Нормативних вимог до складання протоколів оперативно-розшукових заходів не існує, тим більше не існує вимоги складати протоколи ОРЗ з дотриманням порядку та правил, встановлених для фіксації ходу й результатів слідчих (розшукових) дій. Такі протоколи складаються у відповідності до загальних правил складання документів, в яких фіксуються результати здійснення оперативно-розшукових заходів. Проте, оскільки вимоги до складання протоколів слідчих дій враховують потреби й тривалий досвід судово-слідчої практики, передбачені ними порядок та правила фіксації певних відомостей можна вважати раціональними й доцільними для використання в оперативному процесі також. Але, на відміну від протоколів слідчих дій, недотримання певної форми та змісту протоколу ОРЗ не впливає на прийняття рішення щодо визнання його документом і використання в кримінальному провадженні, якщо такий документ відповідає вимогам ст. 99 КПК.

 



Архів новин »