Академія адвокатури України

• Новини

Corpus Advocaturae Ucrainae – Бібліотека Адвокатури України – видавничо-дослідницький проект, який започаткований Академією адвокатури України, юридичним факультетом Львівського національного університету ім. Івана Франка та Правничою комісією Наукового товариства ім. Шевченка.

Ініціаторами проекту є Варфоломеєва Тетяна Вікторівна, доктор юридичних наук, ректор Академії адвокатури України, Бойко Андрій Михайлович, доктор юридичних наук, декан юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка,  Андрусяк Тарас Григорович, кандидат юридичних наук, голова Правничої комісії Наукового товариства ім. Шевченка та Петрів Михайло Йосипович, адвокат.

Партнером проекту з видання першого тому із серії «Corpus Advocaturae Ucrainae»: «Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурно-освітні діячі кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.» є «Юридична фірма «ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ».

Партнером проекту з видання другого тому із серії «Corpus Advocaturae Ucrainae»: «Ювілейний альманах «Союзу Українських Адвокатів у Львові»  є  «Адвокатське об’єднання «АКТІО».

Видавничим партнером проекту є юридичне видавництво ТОВ ВО «ЮСТІНІАН».

Мета проекту – подати цілісне дослідження  української адвокатури  впродовж багатовікової історії, вивчити і зрозуміти її сучасний стан та випрацювати стратегію подальшого розвитку адвокатури України.

Адвокатура України: від витоків до сьогодення та погляд у майбутнє.

Історичні витоки української адвокатури сягають часів Київської Русі (IX – XIII ст.), коли роль захисників у судах виконували рідні та приятелі сторін, які діяли на підставі звичаєвого права. Фахова адвокатура в Україні сформувалася в період підпорядкування українських земель спочатку Великому князівству Литовському, а опісля Речі Посполитій (XIV – XVI ст.). У Литовських статутах вперше зроблена спроба вирізнити адвокатську діяльність як певну професію. Термін «адвокат» у значенні захисника прав сторони вперше вживається в «Правах, за якими судиться малоросійський народ» – пам’ятці козацького права 1743 р. У період Гетьманщини  адвокатура була визнаною як окремий стан,  хоча і не була об’єднана в професійну спілку.

Адвокатура як самостійний правовий інститут на українських землях, що входили до складу Російської імперії,  була запроваджена «Судовими статутами» 1864 року. На українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, адвокатура діяла на підставі тимчасового 1849 року, а з 1868 року – постійного положення про адвокатуру та утвердилася як правовий інститут положенням про суд  1781 року.  

З припиненням існування Російської та Австро-Угорської імперій відбувається реформування українських правничих та адвокатських інституцій в українських державах періоду 1917 – 1919 рр. – Українській Народній Республіці, Українській Державі, Західно-Українській Народній Республіці. Так, в Києві було створено «Товариство Українських Адвокатів» (1917), «Українське Правниче Товариство» (1917), яке започаткувало видання часописів «Правник» (1918) та «Закон і Право» (1918 – 1919), продовжувало діяти реформоване «Кіевское Общество Юристовъ», яке видавало часопис «Право и Жизнь» (1918).

Після завершення Української революції 1917 – 1921 рр. історичні українські  землі опинилися в складі Української Соціалістичної Радянської Республіки, а Східна Галичина, Волинь, Закарпаття та Буковина відійшли до чужих держав – Республіки Польща,  Чехословацької Республіки та Румунії, в яких українські правники та адвокати намагалися зберігати національну ідентичність. Українські правники та адвокати в Ч.С.Р. входили до «Українського правничого товариства в Празі» та «Союзу адвокатів Підкарпатської Русі», а на Буковині до правничого товариства «Правна поміч». У міжвоєнний період українські адвокати в Польщі створили національну корпоративну організацію «Союз Українських Адвокатів у Львові» (1923 – 1939) і впродовж 1927 – 1939 рр. видавали  часопис «Життя і Право», а також брали участь в діяльності  «Товариства українсько-руських правників», Правничої комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та «Польського правничого товариства».

З приєднанням Галичини (1939), Буковини (1940) та Закарпаття (1944) до УРСР діяльність адвокатури на усій сучасній території України стала регулюватися радянським законодавством.

Сучасна історія української адвокатури бере свій початок з проголошення державної незалежності України та прийняття 19 грудня 1992 р. Закону України «Про адвокатуру», а згідно Указу Президента України від 2 грудня 2002 року № 1121/2002 в Україні установлено професійне свято – День адвокатури, яке відзначається щорічно 19 грудня.

Завдання проекту – показати минуле, сучасний стан  і перспективне майбутнє адвокатури України на сторінках системного багатотомного видання.

Дослідницька місія проекту:

• показати історичні витоки української адвокатури через призму дослідження її становлення та розвитку на різних історичних  етапах;
• провести порівняльні дослідження діяльності інституту адвокатури на історичних українських землях, що входили упродовж багатовікової історії до різних держав;
• з’ясувати феномен збереження національної ідентичності українських адвокатів в умовах української бездержавності;
• вивчити фахову, державну, громадську, політичну та культурно-освітню діяльність адвокатів та з’ясувати їх роль у становленні української державності;
• з’ясувати роль та значення станових організацій адвокатів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у порівнянні з сучасними тенденціями розвитку адвокатури України;
• провести дослідження періодичних правничих видань в минулому та їх сучасного стану;
• провести порівняльні дослідження фахової діяльності адвокатів (адвокатські контори, канцелярії, фірми, об’єднання, фірми тощо) у минулому, сучасного стану та перспектив на майбутнє;
• дослідити участь адвокатів у діяльності навчальних, наукових інституцій, партій, товариств тощо;
• провести біографічні дослідження персоналій – адвокатів;
• сприяти поступальному розвитку  музею адвокатури та його наповненню музейними артефактами;
• дослідити витоки та сучасний стан діяльності правничих товариств української діаспори.

Просвітницька місія проекту:

• поінформувати суспільство про роль і значення української адвокатури для формування громадянського суспільства в минулому, сучасності  та перспектив на майбутнє;
• залучення до дослідницької роботи студентства та молодого покоління адвокатів;
• адвокат – людина всесвіту: надати системності перекладам з інших мов праць адвокатів, законодавства щодо адвокатури та започаткувати переклади іноземними мовами праць та досліджень українських адвокатів;
• організація та проведення круглих столів, публічних лекцій, дискусійних клубів, конференцій, залучення до співпраці правників та адвокатів з інших держав;
• заснування постійної рубрики з історії української адвокатури на сторінках фахових правничих часописів.

Видавнича місія проекту:

• подати  дослідження української адвокатури на сторінках системного багатотомного видання;
• публікувати дослідження з питань сучасного стану та перспектив розвитку адвокатури України;
• здійснювати переклади  сучасних праць іноземних авторів з питань історії адвокатури, сучасного стану  та тенденцій розвитку адвокатури на майбутнє.