Отримання студентами Академії адвокатури України якісних сучасних правничих знань і професійних компетентностей підтверджується офіційними рейтингами та опитуваннями роботодавців, успішною кар’єрою наших випускників в Україні та за кордоном, зокрема тих, котрі продовжують навчання в магістратурах багатьох країн світу, складають там адвокатські іспити, працюють за фахом у США, Канаді, Іспанії, Греції, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших країнах.
...Перший Президент незалежної України Л.М.Кравчук, відкриваючи Інститут адвокатури при КНУ імені Тараса Шевченка (тепер – Академія адвокатури України) у 1996 р., відзначив, що вперше створений в Україні Інститут адвокатури є надзвичайно важливим в системі державотворення і в системі правового забезпечення.
Англійський адвокат, експерт Ради Європи Річард Беар під час тренінгу, проведеного у 1999 р. за сприяння Ради Європи для студентів Інституту адвокатури, відзначив: «Треба шанувати сам факт, що такий ВНЗ існує в Україні».
Численні Золоті медалі, Гран-прі міжнародних освітянських виставок, почесні нагороди, дипломи за впровадження інноваційних технологій в сучасній освіті, забезпечення високої якості підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, міжнародну, наукову та правоосвітню діяльність отримала Академія адвокатури за двадцятиріччя свого існування завдяки, зокрема, і своїй постійній зорієнтованості на практичне навчання, компетентісні елементи освіти.
...Питання, винесене в заголовок есе, може здатися образливим. Ще б – поставити під сумнів корисність для суспільства такого молодого, численного, завзятого, відважного і зарядженого революційними спонуканнями стану! Проте, по короткому, але зрілому міркуванню, виявиться, що в цьому майже риторичному запитанні міститься не сумнів в необхідності існування вищої освіти і корисності для суспільства осіб, що його одержують, а нагадування про спільну мету держави з розвитку вищої школи і, звичайно, більш уважному ставленню до студеїв, незалежно від напряму їх предметних захоплень.
...
14 березня 2013 року в м. Києві відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Концептуальні засади розвитку охороноздоровчого права та законодавства України про охорону здоров’я». Організаторами конференції виступили Академія адвокатури України, Українське відділення Міжнародної мережі відділень Кафедри ЮНЕСКО з біоетики (м. Хайфа) та Всеукраїнська громадська організація «Українська медико-правова асоціація». У конференції взяли участь вчені та практики з різних регіонів України, а також колеги з Російської Федерації.
Фахівці відзначають, що правове регулювання відносин, які виникають у сфері охорони здоров’я, потребує наукової обґрунтованості, визначеності у напрямах, системності.
Відкриваючи конференцію, ректор Академії адвокатури України, член-кореспондент Національної Академії правових наук України, д.ю.н. Тетяна Варфоломеєва звернула увагу на актуальність цих завдань з огляду на розпочату реформу вітчизняної системи охорони здоров’я і підвищення уваги суспільства та професійної громадськості до прав людини в охороні здоров’я. Вона розповіла про підвалини розвитку медичного, а згодом і охороноздоровчого права, які заклали фахівці, а також про завдання, вирішенню яких має сприяти цей захід.
Із вступною доповіддю виступила Радмила Гревцова, директор Інституту медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, керівник Українського відділення Міжнародної мережі відділень Кафедри ЮНЕСКО з біоетики, адвокат, к.ю.н. Презентуючи напрацювання щодо концептуальних засад розвитку охороноздоровчого права України та законодавства України про охорону здоров’я, вона звернула увагу на соціальний і правовий контекст, у яких має розвиватися охороноздоровче право, його предметну сферу та першочергові завдання.
За словами Р.Гревцової, наш час, який позначається виникненням глобальних загроз громадському та індивідуальному здоров’ю, необхідністю перетворень у системах охорони здоров’я, викликаних демографічною ситуацією, обмеженістю ресурсів та іншими чинниками, появою революційних біоемедичних та інформаційних технологій, вимагає більш узагальнюючого правового концепту, ніж медичне право у його традиційному розумінні. Таким концептом може стати охороноздоровче право, або право охорони здоров’я (health law). На її думку, предметна сфера охороноздоровчого права як галузі законодавства, науки, навчальної дисципліни та практичної діяльності, має охоплювати відносини щодо організації охорони здоров’я, відносини щодо здійснення медичної діяльності, надання медичної допомоги / медичних послуг та відносини щодо здійснення фармацевтичної діяльності. Зазначені відносини характеризуються тісним взаємозв’язком. Сьогодні, коли все більше уваги приділяється таким правовим утворенням, як медичне право, фармацевтичне право, а за кордоном і право громадського здоров’я (public health law), стає зрозумілим, що поділ на них є дещо штучним (наприклад, клінічні випробування лікарських засобів важко віднести виключно до медичного або виключно до фармацевтичного права). Натомість охороноздоровче право здатне стати тим узагальнюючим поняттям, яке найкращим чином відповідатиме меті забезпечення права людини на охорону здоров’я.
Серед основних завдань охороноздоровчого права Р.Гревцова особливо відзначила вироблення основних напрямів розвитку законодавства України про охорону здоров’я, забезпечення системності змін, вирішення проблем інституційного характеру (запровадження лікарського самоврядування, зміну організаційної підпорядкованості служби судово-медичної і судово-психіатричної експертизи тощо).
Професор Національного університету ДПС України, к.ю.н. Микола Коваль обґрунтував законодавчу обумовленість терміну «охороноздоровче право України» та наголосив на тісному зв’язку охороноздоровчого права з екологічним правом та правом соціального забезпечення.
Тему продовжила головний науковий співробітник Інституту геронтології імені Д.В.Чеботарьова НАМН України, д.білог.н. Наталія Прокопенко, яка окреслила важливі положення міждисциплінарної стратегії розвитку охороноздоровчого права. Вона навела низку цікавих прикладів і статистичних даних. На її думку, охороноздоровче право має відігравати значну роль не тільки в обгрунтуванні й напрацюванні змін до законодавства України про охорону здоров’я, а й, наприклад, у розробці нормативних документів у сфері містобудування тощо.
Роль біоетики у розвитку охороноздоровчого права висвітлив Петро Вітте, директор Інформаційного центру з біоетики, к.м.н. Історичну обумовленість охороноздоровчого права підкреслила Наталія Воробйова, адвокат, старший викладач Національного авіаційного університету.
Торкнулися учасники і питань розвитку міжнародного права охорони здоров’я, яким була присвячена доповідь Наталії Сажієнко, викладача Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса).
Підвела риску під обговоренням концептуальних проблем охороноздоровчого права професор Академії прокуратури України, к.ю.н. Яна Триньова, яка наголосила на важливості йоготеоретичного обґрунтування для удосконалення правозастосування у цій сфері.
Далі обговорення торкнулося актуальних проблем удосконалення законодавства України про охорону здоров’я. Виступи та дискусія продемонстрували, як вироблення концептуальних засад охороноздоровчого права і напрямів його розвитку має вплинути на чинне законодавство.
Старший викладач Національного університету «Києво-Могилянська Академія», доктор права Зоряна Черненко відзначила, що принципи і норми охороноздоровчого права мають враховуватися при розробці законодавства, що регулює суміжні відносини, зокрема відносини в аграрній сфері економіки, у харчовій промисловості, будівництві тощо.
Цікавими були і думки адвоката, партнера юридичної компанії «Правовий альянс» Іллі Костіна, висловлені ним у виступі, присвяченому аналізу законодавства у сфері фармацевтичної діяльності. За його словами, активний розвиток законодавства у цій царині розпочався у 2006-2007 році. Водночас, за підрахунками фахівців, за кількістю нормативно-правових актів, що регулюють відповідні відносини, фармацевтична галузі знаходиться на другому місці після банківської системи. Розвиток законодавства у цій сфері далеко не завжди відбувається системно. Вкрай важливою є розробка основних напрямів розвитку фармацевтичного законодавства.
Говорячи про медичне законодавство, юрист юридичної фірми «Фарго» Софія Калустова відзначила непослідовність прийняття нормативно-правових актів у цій сфері. Показовим прикладом є законодавче регулювання акредитаційних проваджень.
Гість з Російської Федерації Аймара Насирова, викладач Першого Московського державного медичного університету ім. І.Сєченова, звернула увагу на необхідності належного осмислення та регулювання організаційних та інституціональних моментів, пов’язаних з охороною здоров’я та наданням медичної допомоги (наприклад, реформування державної санітарно-епідеміологічної служби).
Одним із напрямів розвитку законодавства України у сфері охорони здоров’я є законодавче забезпечення дотримання медичними і фармацевтичними працівниками етичних вимог. Протоієрей Геннадій Батенко, лікар за освітою, відзначив важливість удосконалення нормативно-правовового регулювання комітетів з питань етики при закладах охорони здоров’я. На необхідності дотримання етичних вимог при наданні медичної допомоги певним групам пацієнтів, зокрема при наданні психіатричної допомоги, наголосив координатор Громадської комісії з прав людини Олександр Михайлець. Вельми цікавою була доповідь Володимира Синиці, доцента Львівського Національного медичного університету імені Данила Галицького, к.м.н., юриста, який зупинився на Етичному кодексі лікаря України у світлі законодавства та правозастосовної практики.
Учасники конференції відзначили важливість аналізу та узагальнення практики застосування законодавства України у сфері охорони здоров’я.
Після плідної дискусії учасники конференції прийняли резолюцію, у якій окреслили напрями подальших дій медико-правової спільноти щодо визначення концептуальних засад розвитку охороноздоровчого права та сприяння удосконаленню законодавства України про охорону здоров’я.
За матеріалами прес-релізу Академії адвокатури України
© Академія адвокатури України, 1995 – 2022. Всі права застережені.
AB Design
Створення стартапів
